ВОЇНИ ГЛИБОЧИЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ, ЗАХИЩАЮЧИ ВОЛЮ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

Книш Олександр Олександрович (06.10.1982 – 28.07.2014)

Книш Олександр Олександрович народився 6 жовтня 1982 року в селі Левків Житомирського району.  Олександр народився у родині простих трударів, де змалечку дітям прищеплювалася любов до праці та розуміння, що в житті нічого не дається просто. Тому Сашко у Житомирській ЗОШ № 30 вчився на «відмінно». З 13 років мріяв стати військовим.  2000 року був призваний на строкову службу, по закінченні якої залишився служити по контракту. Службу проходив в 1-й бригаді армійської авіації Збройних Сил України. Брав участь у миротворчій місії ООН в Іраку — 2003 та 2004 роки. З 2007 року — головний сержант-командир міномета, 95-а окрема аеромобільна бригада. Сумлінність, відповідальність і чесність – така характеристика супроводжувала юнака у всіх вчинках та ситуаціях. Мав дружину Марію та дітей Артема та Аріну, був зразковим сім’янином, взірцевим батьком, ніжним та люблячим чоловіком, здатним на романтичні вчинки та подарунки. Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, старший сержант Олександр Книш у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України без жодних вагань став на її захист. У травні 2014 року, коли було визволено м. Слов’янськ, Олександра Олександровича Книша було представлено до нагородження відзнакою «За мужність», але він від неї відмовився, бо вважав, що сумлінна служба на захисті держави є прямим професійним обов’язком кожного військового і не більше. Головний сержант – командир міномета Олександр Олександрович Книш загинув у бою 28 липня 2014 року під час проведення батальйонно-тактичною групою операції зі знищення бойовиків поблизу села Дібровка Шахтарського району Донецької області. Загинув, щоб його сім’я, кожна українська родина жили у мирі та злагоді… Похований 1 серпня 2014-го в селі Левків, Житомирський район.

10:58:26 07.09.2023

Шевченко Олексій Володимирович (12.02.1988 – 19.06.2014)

Шевченко Олексій Володимирович – розвідник-кулеметник розвідувального взводу розвідувальної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, старший солдат. Народився 12 лютого 1988 року в селі Левків Житомирського району Житомирської області. У 2004 році закінчив загальноосвітню школу села Левків, потім – Житомирський національний агроекологічний університет за спеціальність «Молодший спеціаліст – юрист», у 2011 році - Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого (з 2013 року – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; місто Харків). Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. З 2011 року служив в спеціальному підрозділі судової міліції «Грифон» при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України. В листопаді 2013 року підрозділ, в якому проходив службу Олексій Шевченко, отримав наказ про направлення для участі в силовому розгоні мирної демонстрації в місті Київ. Олексій відмовився брати участь в даній операції, і в грудні 2013 року подав рапорт про звільнення. З 26 лютого 2014 року проходив військову службу за контрактом на посаді водія, потім – розвідника-кулеметника розвідувального взводу розвідувальної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військах Збройних Сил України (військова частина А0281, місто Житомир). З 23 квітня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 19 червня 2014 року в період з 17.30 годин до 00.30 годин 20 червня 2014 року батальйонна тактична група в ході проведення антитерористичної операції проводила зачистку і блокування від бойовиків селища міського типу Ямпіль (Краснолиманський район Донецької області). В ході ведення бою 19 червня 2014 року загинув старший солдат Шевченко Олексій. 23 червня 2014 року похований на кладовищі села Левків Житомирського району Житомирської області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (14.09.2014; посмертно).

16:51:29 19.06.2023