ВОЇНИ ГЛИБОЧИЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ, ЗАХИЩАЮЧИ ВОЛЮ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

Шевчук Сергій Валерійович (28.05.1990 - 26.12.2024)

16:15:37 20.02.2025

Паламарчук Андрій Олександрович (23.08.1996 - 11.07.2023)

16:14:07 20.02.2025

Вітовський Михайло Олегович (19.11.2001-28.08.2024)

14:50:43 20.02.2025

Шульга Вячеслав Петрович (27.08.1972 - 17.11.2023)

14:47:18 20.02.2025

Ганько Віталій Анатолійович (25.01.1975 - 15.01.2025)

Ганько Віталій Анатолійович народився 25.01.1975 року в с. Левків в гарній трудовій сім’ї. Батько Анатолій Станіславович працював слюсарем на Житомирському льонокомбінаті, мама Галина Іванівна – в продовольчій сфері. Має меншого брата Олександра. В 1982 році Віталій пішов до першого класу Левківської середньої школи. Згодом, коли сім’я переїхала жити до міста Житомира,  продовжував шкільне навчання в  школі №  30. Після закінчення школи вступив до ПТУ № 17 за спеціальністю верстатник широкого профілю. Паралельно  з  навчанням займався спортом. Особливу увагу він приділяв боксу, футболу та легкій атлетиці. Після проходження строкової служби у лавах Збройних Сил України Ганько Віталій працював на заводі Житомирський льонокомбінат, пізніше – на підприємстві Житомиргаззбут. В 2004 році Віталій Анатолійович одружився з Аллою Володимирівною, та разом з дружиною виховували двох чудових діток - дочку Юлію та сина Ростислава. Діти займаються спортом та продовжують мрію батька стати великими спортсменами.  З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій Анатолійович вступив добровольцем до Збройних Сил України та проходив військову службу в артилерійському дивізіоні В/Ч А7014, де був головним навідником артилерійського розрахунку. Паралельно з службою вступає до Поліського національного університету на кафедру лісового господарства для здобуття вищої  освіти. 15 січня 2025 року Віталій Анатолійович виконуючи бойове завдання у с. Рідкодуб Краматорського району Донецької області на Лиманському напрямку загинув від смертельних поранень в наслідок ураження FPV - дроном. Похований Герой на кладовищі с. Левків.

15:31:03 27.01.2025

Цівінський Дмитро Миколайович (10.11.1982 - 30.11.2023)

Цівінський Дмитро Миколайович народився 10 листопада 1982 року в смт. Озерне Житомирського району Житомирської області в родині військовослужбовців. Середню освіту Дмитро Миколайович здобув  у Озерненській школі. В 2000 році вступив до Київського ПТУ № 32, де отримав спеціальність електромонтажника по освітленню та освітлювальних мережах. У 2003 році Дмитро Миколайович був призваний до лав Української армії та склав присягу на вірність українському народу. З 2006 по 2008 року проходив військову службу за контрактом в Озерненській військовій частині. В 2007 році був нагороджений медаллю «15 років Збройним Силам України». Пізніше, в 2017 році, закінчив Житомирський військовий інститут ім. Корольова за напрямком «Електротехніка та електротехнології».  Навчаючись заочно, Дмитро працював майстром електролабораторії в ТОВ «Акреція», потім – електриком у Житомирських житлово-експлуатаційних конторах.  З 2012 року, одружившись,  проживав у нашому селі. Разом із дружиною Залевською Любов’ю Леонідівною виховували двох дітей, сина Даніла та дочку Анну. З перших днів повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, Дмитро Миколайович звернувся до ТЦК, рвучись у бій проти ворога. Декілька разів отримував відмову, а 7 березня 2022 року пішки  (оскільки в перші дні війни транспорт із Глибочиці до Житомира не курсував) дістався до Житомирського ТЦК і вже звідти був направлений на фронт. Спочатку в Сєвєродонецьк, потім – Краматорськ та Бахмут.  Служив у механізованій бригаді, яка займалася евакуацією із поля бою та ремонтом військової техніки. Пізніше потрапив на Запорізький напрямок, служив гранатометником. В кінці серпня 2023 року прийшов у відпустку додому, провів сина у другий клас, дочку – у дев’ятий. А вже через декілька днів знову пішов виконувати громадянський обов’язок. І більше не повернувся… У грудні 2023 року родина отримала сумну звістку про те, що з Дмитром при виконанні ним бойового завдання біля села Новопрокопівка Запорізької області був втрачений зв'язок, він зник безвісти. Більше року рідні жили надією, що Дмитро повернеться додому, але 16 січня 2025 року сім’ю сповістили, що старший солдат Цивінський Дмитро Миколайович загинув 30 листопада 2023 року в ході ведення бойових дій через мінно-вибухову травму. Дмитро  був дуже доброзичливою людиною, завжди жив повноцінним життям. І так же само захищав країну, не шкодуючи себе. Але, як завжди буває, війна забирає найкращих. Вічна пам’ять та вічна слава захиснику нашої Батьківщини. Похований на кладовищі села Глибочиця.

15:32:35 21.01.2025

Слюта Артем Олександрович (02.04.1999 - 06.11.2024)

Слюта Артем Олександрович народився 02 квітня 1999 року в м. Житомирі. У 2005 році Артем пішов до 1 класу ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів м. Житомира. Після закінчення 9 класу у 2015 році вступив на навчання до ПТУ №6, де здобував професію електрогазозварника. Після навчання працював на каменеобробних підприємствах м. Коростишів, а потім охоронцем в м. Київ. 07 червня 2024 року Артем був мобілізований до лав ЗСУ. Після закінчення військових навчань солдат служив навідником зенітного артилерійського відділу ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки. 06 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання щодо здійснення заходів національної безпеки, оборони, відсічі, стримуванні збройної агресії російської федерації солдат Слюта Артем Олександрович загинув внаслідок скиду з FPV дрона противника поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запоріжської області.  Вічна пам’ять та вічна слава захиснику нашої Батьківщини.  Похований на Корбутівському кладовищі м. Житомира

15:31:45 21.01.2025

Мовчанюк Віталій Анатолійович (07.02.1989-07.01.2024)

Мовчанюк Віталій Анатолійович

14:32:19 26.12.2024

ВОЛОВІКОВ ПАВЛО ПАВЛОВИЧ (22.02.1997 - 26.05.2024)

14:56:54 24.10.2024

Солонинка Роман Васильович (08.04.1980 - 05.05.2022)

Солонинка Роман Васильович народився 08.04.1980р. За період служби батька змінив шість шкіл. Закінчив навчання в Житомирській школі №12. Вищу освіту здобув у Житомирському Інституті підприємництва та сучасних технологій. З дитинства захоплювався фотографією. Проживав і працював в місті Києві. На другий день після початку повномасштабної агресії добровільно вступив до лав ЗСУ. Воював у складі 72-ї механізованої бригади. Загинув 05.05.2022 р. в Харківській області. Посмертно нагороджений орденом ”За мужність” ІІІ ступеня.

15:59:57 23.10.2024