Євдощук Олексій Олександрович
10.04.1985 – 17.05.2016. Сержант, військовослужбовець 4-ї роти 2-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Євдощук Олексій Олександрович народився у м. Житомирі 10 квітня 1985 року. Навчався в Житомирській ЗОШ №32, а старші класи закінчував в с. Студениця Коростишівського р-ну. Після закінчення школи був призваний на військову службу до 95-ї аеромобільної бригади. Олексій був доброзичливою, відкритою людиною. Зі слів дружини, з якою познайомився у 2013 році, він завжди говорив те, що думав. Також близькі зазначають, що молодий чоловік дуже любив тварин, особливо котів (часто приносив їх додому). У сім’ї Олексій Олександрович був добрим, люблячим чоловіком, любив дітей. Був дуже щасливим, коли народився син. Зі спогадів дружини: «Завжди такий мужній, навіть плакав від щастя». Коли в Україні почалася війна, Олексій не міг сидіти вдома і вирішив йти боронити країну, тим паче, що боронив країну його батько, також військовий. Брат також у війську. Ніхто не міг вплинути на його рішення, навіть дружина, яка чекала дитину. У грудні 2014 року Олексій відбув в зону проведення АТО. Брав участь в боях на Донеччині (аеропорт, Слов'янськ, Авдіївка, Дебальцеве). Олексій дуже любив свою сім'ю. Намагався телефонувати як можна частіше. Сумував через те, що син росте, а він цього не бачить. В свій останній приїзд додому Олексій Олександрович сказав, ніби щось передчуваючи: "Якщо зі мною щось трапиться, похороніть мене біля дідуся". 16 травня 2016 року Герой зателефонував з радісною звісткою про те, що скоро буде вдома. Але так сталось, що Олексій більше не приїхав додому... Так і не побачив сина... Євдощук Олексій Олександрович вижив у «гарячих» точках Донбасу, але 17 травня 2016 року загинув від двох кульових поранень у місті Генічеськ Херсонської області. Похований у с. Студениця колишнього Коростишівського району.
