Верпека Микола Миколайович (15.12.1981 – 08.03.2026)
Верпека Микола Миколайович народився 15 грудня 1981 року в місті Житомирі. Навчався у Житомирському ліцеї № 28, де здобув середню освіту. Після закінчення школи вступив до 5-го професійного училища, де опанував професію зварювальника. Він був простою, щирою і працьовитою людиною — людиною, яка вміла працювати, дружити, підтримувати і любити свою родину. Ще з дитинства Микола мріяв стати військовим і захищати свою Батьківщину. І коли настав час — він без вагань став на її захист. 16 лютого 2025 року Миколу Миколайовича було призвано на військову службу. Службу він проходив у 2-й механізованій роті 1-го механізованого батальйону військової частини А5002. Він чесно і мужньо виконував свій військовий обов’язок, проявляючи стійкість, відвагу і безмежну відданість Україні. Але перш за все Микола Миколайович був люблячим чоловіком і батьком. Він був справжньою опорою для своєї великої родини. У нього залишилися дружина і восьмеро дітей — п’ять доньок і троє синів. Для них він був прикладом сили, доброти і справжньої батьківської любові. Біль цієї родини важко навіть уявити. Адже дев’ять місяців тому родину спіткало ще одне страшне горе — загинув його найстарший син Володимир, який також віддав своє життя, захищаючи Україну. Батько і син стали в один стрій заради свободи нашої держави. 8 березня 2026 року, перебуваючи на лікуванні, серце воїна зупинилося… Ми дякуємо Миколі Миколайовичу за його мужність, за його відданість, за його жертовність. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Він запам’ятається нам щирою людиною, веселим і надійним товаришем, сміливим і безстрашним воїном. Вічна пам’ять Герою. Вічна шана і вдячність. Герої не вмирають.
