Громада попрощалася з Верпекою Миколою Миколайовичем
Сьогодні, 16 березня 2026 року, наша громада з глибоким болем і сумом попрощалася з мужнім захисником України — Верпекою Миколою Миколайовичем.
Микола Миколайович народився 15 грудня 1981 року в місті Житомирі. Навчався у Житомирському ліцеї № 28, де здобув середню освіту. Після закінчення школи вступив до 5-го професійного училища, де опанував професію зварювальника.
Він був простою, щирою і працьовитою людиною — людиною, яка вміла працювати, дружити, підтримувати і любити свою родину.
Ще з дитинства Микола мріяв стати військовим і захищати свою Батьківщину. І коли настав час — він без вагань став на її захист.
16 лютого 2025 року Миколу Миколайовича було призвано до лав ЗСУ. Службу він проходив у 2-й механізованій роті 1-го механізованого батальйону військової частини А5002. Він чесно і мужньо виконував свій військовий обов’язок, проявляючи стійкість, відвагу і безмежну відданість Україні.
Але перш за все Микола Миколайович був люблячим чоловіком і батьком. Він був справжньою опорою для своєї великої родини. У нього залишилися дружина і восьмеро дітей — п’ять доньок і троє синів. Для них він був прикладом сили, доброти і справжньої батьківської любові.
Біль цієї сім’ї важко навіть уявити. Адже дев’ять місяців тому родину спіткало ще одне страшне горе — захищаючи Україну, віддав своє життя найстарший син Володимир.
Батько і син стали в один стрій заради свободи нашої держави.
8 березня 2026 року, під час перебування на лікуванні, серце Миколи Миколайовича Верпеки зупинилося…
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності. Ми дякуємо Миколі Миколайовичу за його мужність, за його відданість, за його жертовність.
Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Він запам’ятається нам щирою людиною, веселим і надійним товаришем, сміливим і безстрашним воїном.
Вся громада щирі співчуває дружині, дітям, рідним та близьким. Ми розділяємо ваш біль і вашу втрату.
Вічна пам’ять Герою. Вічна шана і вдячність. Герої не вмирають.
