На щиті назавжди повернувся Герой – Сергій Пугаков
Страшна війна продовжує вести свій кривавий лік. Вона ламає людські долі та приносить з собою лише горе. Щодня ми платимо дуже високу ціну за нашу свободу і незалежність.
9 вересня 2025 року, зі скорботою, сльозами та невимовним болем жителі Глибочицької громади попрощалися зі ще одним вірним сином України, жителем села Великі Кошарища – 37-річним Сергієм Пугаковим.
Пугаков Сергій Федорович народився 25 вересня 1987 року в мальовничому селі Великі Кошарища в багатодітній родині.
Дитинство його минуло у рідному краї, серед близьких людей та знайомих стежок. Проживав він з сім’єю на вул. Набережній, де завжди лунав його сміх і щирі розмови.
З вересня 1995 року по червень 2003 року Сергій навчався в Кошарищенській загальноосвітній школі 1-2 ступенів. У початкових класах його перші кроки знаннях супроводжувала вчителька Кузьмич Катерина Григорівна, а у старших класах - класний керівник Прима Юлія Миколаївна, які підтримували та вірили в нього.
Після закінчення школи Сергій пішов працювати на хімічне виробництво ткачем. Згодом здобув навички будівельника, і ця справа стала йому близькою до душі. Разом із братом вони створили власну будівельну бригаду, яка працювала багато років і була відомою в окрузі своєю майстерністю.
21 червня 2015 року в його житті сталося найбільше диво – народився син Арсеній. Для Сергія він був найбільшою гордістю та сенсом життя . Він умів працювати і жартувати, був добрим і турботливим батьком, завжди підтримував рідних та друзів.
22 грудня 2022 року Сергія призвали на службу до лав Збройних сил України. Він служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді, виконував обов’язки помічника гранатометника. Як і у всьому житті, у військовій справі він був відданим і хоробрим.
У жовтні 2023 року родина отримала сповіщення, що Сергій Пугаков зник безвісті під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопрокопівка Запорізьської області.
І лише 4 вересня 2025 року ДНК-тест підтвердив, що Сергій у тому бою загинув, захищаючи Україну.
Його життя – це шлях працьовитої, доброї та сміливої людини, яка залишила по собі світлу пам’ять. Захисник назавжди житиме в серцях рідних, друзів та земляків, сестер Інни та Алли, брата Миколи та племінників, а головніше – у серці свого сина Арсенія.
У цю гірку мить щиро поділяємо горе родини, усією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі.
Ми завжди пам'ятатимемо ім'я Героя, який захищав нас від ворога та виборював мирне майбутнє! Вічна пам'ять та доземний уклін тобі, наш мужній Воїне!
Слава Герою!
Герої не вмирають!
