Гончарук Владислав Юрійович (22.09.2001 – 17.09.2023)
Гончарук Владислав Юрійович народився 22 вересня 2001 року в селі Левкові в родині Ірини Сергіївни та Юрія Івановича. 2008 року пішов до першого класу Левківської загальноосвітньої школи, а після закінчення 9 класів вступив на навчання до Житомирського професійно-технічного училища будівництва та дизайну №1. 2019 року 18-літній юнак був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Свій військовий шлях Владислав розпочав у 169- му навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого, а далі служба у 92 окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. З листопада 2020 року служба за контрактом у військовій частині А 0501 водієм-заправником автомобільного взводу. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну брав участь у бойових діях на сході держави. За гарну службу має ряд нагород: медаль «Ветеран Війни-Учасник Бойових Дій», медаль «За військову службу Україні», нагрудний знак «Учасник АТО», нагрудний знак «Знак пошани». 9 вересня 2023 року був тяжко поранений в населеному пункті Ізюм Харківської області. 9 днів за життя Владислава боролися медики клінічного центру Північного регіону м. Харкова, але врятувати не вдалося. 17 вересня 2023 року перестало битися серця героя. Без доброго, надійного, веселого Владика залишилися мама, батько, бабуся, дідусь і сестричка Ліза, яку він дуже любив. До останнього подиху він був вірний військовій присязі, родині та Україні. Поховали Влада на кладовищі села Левків.
