Повернення на щиті Голумбовського Богдана Віталійовича
Сьогодні, 27 серпня 2026 року, Глибочицька громада провели в останню путь нашого земляка, захисника України — Голумбовського Богдана Віталійовича.
Богдан народився 12 квітня 1982 року в Житомирі у гарній, дружній багатодітній родині. Його батьки — Віталій Антонович і Текля Іванівна — виховали доброго, працьовитого та відповідального сина. Поруч із ним зростали брати Олег та Олександр. Молодший брат Олександр і сьогодні продовжує захищати Україну у лавах Збройних Сил України.
Дитинство Богдана пройшло у Станишівці. Тут він навчався, ріс, знаходив друзів, формувався як людина. Після закінчення школи здобув професію газо-електрозварювальника в 13-му професійно-технічному училищі міста Житомира.
Свою любов до Батьківщини Богдан довів не словами, а вчинками. Строкову службу проходив у Прикордонній службі України, охороняючи державний кордон з Молдовою.
Після служби створив сім’ю. У нього народилися сини-близнюки Кирило та Максим. У 2009 році Богдан одружився вдруге — його супутницею життя стала Тетяна.
Богдан був людиною праці. Багато років працював за кордоном далекобійником, здійснюючи свою мрію. У 2021 році разом із дружиною Тетяною вони переїхали жити до Левкова.
24 лютого 2022 року Богдан перебував за кордоном. Він міг залишитися там, у безпеці. Але Україна потребувала своїх захисників. І в березні 2022 року Богдан повернувся додому та добровільно вступив до лав Державної прикордонної служби України.
До грудня 2022 року він служив у 9-му прикордонному загоні міста Житомира. А згодом перевівся до легендарного бойового підрозділу — 3-го Луганського прикордонного загону «Помста».
На найскладніших напрямках фронту — Бахмуті, Сіверську, Білогорівці, Серебрянці, Часовому Ярі — Богдан мужньо виконував свій військовий обов’язок. Останні місяці він захищав Григорівку на Донеччині, служив водієм у складі підрозділу ЗРК.
9 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області, Богдан загинув. Його життя обірвав ворожий дрон-камікадзе.
Сьогодні Богдану Голумбовському віддали останні військові почесті в селі Зелена Діброва Курненської сільської ради.
Йому було лише 43 роки.
Богдан любив життя. Любив свою родину, природу, тварин. Навіть під час війни він не залишався байдужим до чужого болю — привозив до Левкова тварин, яких рятував від війни.
Таким він і залишиться у нашій пам’яті — добрим, веселим, щирим, чуйним. Людиною, яка вміла цінувати життя, радіти простим речам, любити свою родину і допомагати тим, хто поруч.
І водночас — справжнім патріотом, мужнім воїном, людиною великого обов’язку.
Богдан не шукав легких шляхів. Він обрав шлях захисника. Він повернувся в Україну тоді, коли вона потребувала кожного, хто готовий стати на її захист. І до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам та своїй державі.
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед пам’яттю Богдана Голумбовського.
Висловлюємо найщиріші співчуття мамі Теклі Іванівні, братам Олегу та Олександру, дружині Тетяні, синам Кирилу та Максиму, усім рідним, друзям, побратимам та всім, хто знав і любив Богдана.
Пам’ять про героя завжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів та кожного з нас.
Вічна пам’ять Богдану Голумбовському!
Вічна слава Герою та всім захисникам України, які віддали своє життя за нашу свободу!
Слава Україні!
